Дослухайтеся до цих порад

Золоті правила, що допоможуть закохати учня у ваш предмет

Любов виникає з любові, коли хочу, щоб мене любили, я сам першим люблю (Г.С. Сковорода)
      Коли здається, що учні не сприймають інформацію, що їм нецікаво, покажіть їм свою любов до предмету. Ви вчитель, ви - і більш ніхто не зможе запалити вогник в очах школярів на уроці.                                                                        Будь-яке захопливе та продуктивне викладання матеріалу починається з ентузіазму вчителя. Ми не говоримо про різні авторитарні способи змусити дитину вивчати певну дисципліну, мова йде саме про цікавість, любов до предмету. І не стане новиною фраза, що захоплення вчителя передається дітям. Щира любов до своєї роботи є запорукою половини вчительського успіху. А де ще взяти 50%?                                                                                                    Як проходить ваш урок? За конспектом — і пішли? Даремно. У такому разі багато що втрачається. Якщо хочете щось змінити, покращуйте атмосферу на уроці, змінюйте його перебіг, це допоможе поліпшити віддачу учнів.

Пропоную вашій увазі приблизний алгоритм проведення уроку, який може стати початком тої самої любові:

1. Порадуйте клас, перш ніж почати пояснювати (наприклад, скажіть про сюрприз наприкінці уроку, але не обманюйте!).
2. Заінтригуйте їх.
3. Поясніть, навіщо їм потрібна нова інформація.
4. Проявіть та передайте свій захват, захоплення тим, що пояснюєте.
5. Надайте неочікуваний приклад, але простий і зрозумілий.
6. Доведіть практичність знань, бо ж найкраще запам’ятовується те, що можна перевірити, використати тут і зараз, чи в повсякденному житті.
7. Попросіть учнів перефразувати сказане вами, з їх власними прикладами.
8. Пам’ятайте, важливим є не те, що ви багато знаєте з предмету, і можете про це розказати, а уміння пояснити, навіщо це потрібно учню.

Привітна та доброзичлива атмосфера допоможе зблизити вас з учнями. А якщо останні зрозуміли, що дійсно можуть навчитися дечому корисному, то, вважайте, що майже закохали своїх підопічних у предмет.

Станьте прикладом для наслідування

Діти сприймають усю інформацію – і корисну, і шкідливу для них. У ваших силах знайти спосіб донести до них знання про краще, що є у цьому світі. Покажіть своє захоплення тим, чому ви хочете навчити. Доведено, що навіть складні математичні рівняння легше сприймаються, якщо вчитель пояснює з ентузіазмом, доступними прикладами, наче лише вчора сам сидів за партою та записував усе в зошит.

Розкажіть щось цікаве з предмету не за програмою. Наприклад, коли дев’ятикласники вивчають твори Т. Г. Шевченка, знайдіть хвилинку, щоб повідати про те, яким він був, кого кохав, з ким дружив - покажіть, що він був живою людиною, а не суворим чоловіком з портрету.

Така інформація неодмінно знайде відгук у школярів, особливо, в цей бурхливий для них період. А ви продемонструєте знання глибші, ніж того вимагає програма, більш того, ви покажете, що розумієте потреби і хвилювання підлітків. Будьте послідовним у своїх словах та вчинках та залишайтесь собою.

Покажіть на власному прикладі, що знання — це круто, а знання вашого предмету перетворить дитину на члена закритого клубу, в якому місце лише обраним. Та й самі не втрачайте цікавості, читайте додаткову літературу, поглиблюйте свої знання, продовжуйте вчитися, дізнавайтесь нове, тоді вам буде про що поговорити з учнями та чим їх захопити.

Проаналізуйте свої звички

Навіть якщо тема уроків буде цікавою, є велика вірогідність, що її не сприймуть. На жаль, причиною тому може стати сам вчитель. Діти найменше хочуть отримувати інформацію від педагогів, які зловживають такими проявами:                    Агресивність, нетактовність, використання образливих слів: 

– З твоїм розумом тільки двірником йти працювати.

Байдужість та безвідповідальність:
– Я двічі не повторюю! Не встигли — не мої проблеми.

Несправедливість до окремого учня чи всіх:
– Поки ти хворів, у класі так добре було...

Відсутність поваги до особистості учня:
– Я ж щойно пояснювала! Не можеш задачу розв'язати? Твій брат набагато розумніший за тебе був!.

Небажання вирішувати педагогічні питання:
– Ніхто не піде додому, поки хтось не зізнається...

Надмірна педантичність:
– Ти неохайно вирвав листок для самостійної, знижую оцінку на два бали!

Із таким підходом до роботи важко сподіватись на прихильність від дітей. Проаналізуйте свою поведінку, нейтралізуйте подразники. Якщо вдасться позбутися недобрих проявів, перерахованих у списку, можна по-новому подивитись на професію. А любов до дітей завжди мотивує вчителя викладатися наповну на уроках.

Усі ми люди, і інколи хочеться зірватися, але не робіть цього на ваших учнях, бо, ймовірно, вас ще довго бачитимуть у кошмарних снах і після закінчення школи.

Найкраща школа

Батьки обрали для свого сина найкращого вчителя. Зранку дід повів онука до школи. Коли дідусь і онук увійшли у двір, їх оточили діти.                                                                                            – Який смішний старий, – засміявся один хлопчик.                                                                      –Ей, маленький товстун,- скорчив обличчя інший.                                                            Діти кричали і бігали навколо діда і онука. Тут вчитель подзвонив у дзвоник, оголошуючи початок занять, діти побігли.                                                                                                           Дідусь рішуче взяв онука за руку і вийшов у двір.                                                                               –Ура, я не піду до школи, – зрадів хлопчина.                                                                                     -Підеш, але не в цю,- сердито відповів дід. – Я сам знайду тобі школу.

Дідусь відвів онука в свій дім, доручив його піклуванням бабусі, а сам пішов шукати кращого вчителя.Побачивши яку-небудь школу, дід заходив у двір і чекав, коли вчитель відпустить дітей на перерву. В деяких школах діти не помічали старого, а в інших – дражнили його. Дід одразу ж йшов геть.                                                                                                      Нарешті він увійшов у крихітне подвір’я маленької школи і стомившись притулився до огорожі. Задзвенів дзвоник, і діти висипались у двір.                                                                               -Дідусю, вам погано, принести води? – почувся голосочок.                                                     –У нашому дворі є лава,сідайте, будь ласка,- запропонував один хлопчина.                          -Можливо покликати вчителя? – запитав інший.                                                                       Незабаром в двір вийшов молодий вчитель. Дід привітався і сказав:                                        -Нарешті я знайшов найкращу школу для мого онука.                                                               –Ви помиляєтесь, дідусю, наша школа не найкраща. Вона маленька і тісна.                     Старий не став сперечатись. Він про все домовився з вчителем і пішов.                                 Ввечері мама хлопчика запитала діда                                                                                          – Батьку, Ви ж неграмотні. Чому ви думаєте, що знайшли найкращого вчителя?                                                                                                                                                                 – По учням дізнаються про вчителя, – відповів дід.